не можна напевно сказати. В кожному разі українська держава творить нові вартости в европейській політиці, вартости, котрі мусять хоч чи не хоч бути узгляднені, і то всесторонно. Так, як тепер справи стоять, буде південно-східний куток Европи — Україна, на довгі часи оставати таксамо невтральним, як південно-західний — Еспанія. Так Німеччина, як і Західні держави матимуть із цеї невтральности тільки користи.
Тепер спробуємо кількома реченнями освітлити відносини української справи до західних держав. Цілком природно, що можемо це зробити тільки афористично. Бо коли дороги російської, німецької і польської політики лежать для нас доволі виразно перед очима (політичні невдачі звичайно розкривають багато політичних таємниць!), то політика побідних держав — Франції, Італії, Анґлії вповита, бодай формально, „дипломатичною“ тайною.
Що дотикає Франції, то годі дивуватися, що вона перепуджена швидким ростом народньої й економічної сили Німеччини й аж надто глибоко перейнята ідеями реванжу, старається з усіх сил зробити східну границю Німеччини, як можна найбільше загроженою. Перед світовою війною підпирала Франція з великим за-
