потрібує Росія до відбудови свого господарства ріжних промислових продуктів і фахової помочі. Цього знов зможе найдешевше доставити Німеччина. Обі держави моглиб потім дуже швидко прийти до себе і сильний тісний зачіпно-відпірний союз, правдивий німецько-російський контінентальний блок, був би тільки питанням коротного часу. Цей союз — думають німецькі русофільські політики — мав би тривку основу безмежної сливе території, з населенням уже тепер доходячим четвертини міліярда, опирався би на промисел і техніку Німеччини, на сирівці Росії, на хліб підвласної України… Він був би непобідимий, ніякі блокади, ніякі армії чи флоти не змоглиб цього блоку приневолити до здачі. Нехай би війна трівала вже не пять, а двацять літ, німецько-російський союз витримав би її, як вже вище сказано, без більших труднощів і тимчасом добув би Єгипет і Месопотамію, Персію й Індію. Тоді певне було би здійснення не тільки плану Берлін–Багдад, але й Берлін–Єгипет–рівникова Африка, Москва–Бендер–Аббас, ба й Москва–Калькута.
Критичний огляд воєнних подій в Передній Азії 1914–1918. р. доказує, що ці припущення не є такі безосновні, як міг би хтось подумати. Коли відношення сил оцінюватимемо після цього, чого дійсно
