ковською колоніяльною землею Донських козаків, з Каспійським степом і морем.
Політично-ґеоґрафічні наслідки й впливи такого ґеоґрафічного положення виявляють себе дуже сильно так у історичному розвиткові українських земель, як і в їх теперішньому політичному положенні.
Політично-ґеоґрафічне положення України має перш усього виразні прикмети окрайного положення (Randlage).
Україна вже в сірій давнині старинности уявляє зі себе типову окрайну землю. На Півдні й Південному Сході її лежали культурно й політично могутні держави старинного Орієнту, на Півночі Европа, тоді ще сливе ціла замешкана нецівілізованими народами природи. Останки так званої передмикенської культури[1] розсипані по середній, ба навіть і північній Україні, є німими свідками живих культурних зносин України з цівілізованим Орієнтом, для котрого вона тоді була межовою землею. Фенікійські колонії були першими чатами навпів політичної експанзії старинного Орієнту на Україні, скитський похід Дарея першою (і послідньою) пробою прилучити
- ↑ Вовк у „Матеріялах до української етнолоґії“, т. VI, 1905 і в „Трудах ХІІІ. археологическаго съѣзда“, 1907.
