зувала цей клич російська публична опінія так у пресі й публіцистиці, як і в більших книжкових видавництвах[1]. Грозу російської небезпеки для Індії не можна нічим краще схарактеризувати, як обставиною, що ця небезпека держала ціле століття в напруженні цілу закордонну політику Анґлії, впрочім таку оглядну й холодну в своїх міркуваннях.
По нещасливій японській війні й зверненню Росії до близького Сходу, її тиск на Індію позірно припинився. Світова війна й революція відвернула по загальній думці Західної Европи Росію на довгі часи від усякої експанзії. На мою думку, це тільки один із безчисленних неправдивих загальників про Росію, від котрих аж кишить здавна Західна Европа…
Ми вже вище зазначили, що російська експанзійна політика в Центральній Азії й Індії не має позірно нічого до діла з українською справою. Та тільки позірно. Бо в дійсності є українська справа з цею експанзією Росії звязана дуже тісно й безпосередньо. Із загальним становищем Росії, як могутньої держави, українська
- ↑ Пр. в книзі Кн. Ухтомського. Orientreise des Großfürsten Thronfolger Nikolaus Alexandrowič von Rußland. Leipzig, 1893, I–VI passim.
