мирної пенетрації, як методу воєнного напору. Використовуючи занепад Персії, вона мирною дорогою поширювала там щораз більше свій вплив, щоб в рішаючій хвилі потрібувати тільки простягнути руку. Перська затока, пристань Бендер-Аббас, відгравали в цих комбінаціях найбільшу ролю[1].
В цім самім часі, коли Росія від північного заходу добувала щораз то більший вплив у Персії, поступала вона військово щораз дальше на східному березі Каспія. Вкінці дійшла до північних меж Ірану, навіть переступила їх. Маємо тут до діла з иншим відтинком російського експанзійного фронту в Азії, з відтинком, що позірно не стоїть у ніякому звязку з українською справою. Цей відтинок був і є звернений просто на Арабське море й Індію. Займемося ще ним на відповідному місці. Теперечки для нас має значіння це, що Росія, завоювавши Туран, стала одиноким північним сусідом Персії. Ця обставина від кінця 80-их років минулого століття незмірно збільшила російські впливи в Персії. Побудовано шляхи й телєґрафічні лінії пр. аж до Сеістану, утворено в кожному більшому
- ↑ Nagase. Die Entwicklung der russischen und englischen Politik, Persien und Afghanistan betreffend. Halle, 1894. — Krahmer. Die Beziehungen Rußlands in Persien. Leipzig, 1903.
