полягає в утворенні звязі держав від Судетів до Еґейського моря, яка булаб під протекторатом Росії, так само як колись рейнська звязь була під протекторатом Наполєонської Франції. Угорщина й Чехія стали би двома, від ласки Росії залежними васальними державами, в роді Румунії чи Болгарії[1].
Політично-ґеоґрафічні відносини середньо-европейські не дадуться відділити від балканських. З цею дійсністю числилася політика Габсбурґів від XV. віку, й політика Німеччини в найновіщих часах, стараючись все й усюди протиділати політичним впливам Росії. Тепер, по розвалі Австро-Угорщини, падуть усі перепони, що перешкоджували російській політиці на балканському півострові. Румунія перестала бути буферною державою поміж двома великими державами й мусить пантрувати, як їй задержати свою самостійність. Болгарія і Югославія, хоч тепер у гострій ворожнечі, мусять у найкоротшому часі, згідно й рівнобіжно плисти за струєю російської балканської політики. Обі наслідком своїх противенств до Румунії й Греції, Югославія ще й задля свого сусідства з Італією й Німецькою Австрією. Етнополітичні від-
- ↑ Kjellén. Die politischen Probleme des Weltkrieges. Leipzig, 1918, стор. 80 д.
