Литовці, Білорусини, Українці бояться політичних і національних небезпек з боку польського імперіялізму. Так думав би може політик. Ґеоґраф натомість бачить, що Польща є середньо-европейським краєм, котрого природні звязки лежать у Середній Европі, котрого культура пішла середньо-европейськими стежками, котрого політично-ґеоґрафічна властивість не годиласяб цілком із прикметностями инших членів федерації, які є всі східно-европейськими краями.
Що ця евентуальна балтійсько-понтійська федерація була би звернена перш усього проти Росії, можна легко добачити й пояснити. Політично-ґеоґрафічно цю орієнтацію мусимо розуміти, як початок індивідуалізації поодиноких земель і країв східно-европейського комплєксу. Дотепер він цілий був політично обєднаний силою народу Великорусів, який замешкує центральний край цього комплєксу. Політично-ґеоґрафічна еволюція принесла еманципацію окраїн від центра й їх індивідуалізацію. Що серед цих балтійсько-понтійських держав Україна зі своїм простором (900 000–1 000 000 кв. км.) і населенням (51–53 міліонів) булаб найважніщою державою в цій федерації, всякий легко зрозуміє.
Переходячи тепер до відносин України до Росії, матимемо доволі спосібности об-
