польських імперіялістів обіймалаб, попри 18,2 міліонів Поляків, що найменше 13,3 міліонів Українців, 6,8 міліонів Білорусинів, 5 міліонів Жидів, 2,4 міліони Литовців, 4,2 міліони Німців, 1,5 міліонів Москалів і т. д.[1]. Отже на підставі цього, що сконстатовано про мозайкові держави, не булаб спосібна до життя. Ця мозайкова держава мусілаб іти тою самою дорогою, що йшла давня Польща: шукати порозуміння в Німеччиною, неволити свої піддані народи на Сході й робити фронт проти Росії. Бо Німеччина втратила до цеї Польщі взагалі тільки ті свої землі, що є етноґрафічно польські або мішані; натомість Росія — землі, котрі по офіціяльному російському поглядові є історично й етноґрафічно „істинно руські“. Що вони „білоруські“ чи „малоруські“, тут не важно. Поміж великою Польщею, яка панувала б над Галичиною, Холмщиною, Підляшшям, Поліссям, Волинню, Київщиною, Поділлям, Білою Русю й відбудованою Росією, мирне співжиття ніколи не буде можливе. Противенство між Польщею та Росією булоб навіть значно більше, як противенство між Польщею та
- ↑ E. Romer. Annuaire statistique de la Pologne. Cracovie, 1917, Т. 1.
