ловно вищі шари, але серед українців також всякий мужик колоніст чи міський пролєтар!) почуває себе супроти українського від довгих століть, як народ панів супроти народу хлопів, наймитів, кріпаків. Чудернацька мішанина ненависти, погорди, скритого страху опановує психіку кожного Поляка в його відносинах до Українців. Яка пристрасна ненависть Поляків супроти всього, що українське, доказують випадки в Галичині від розвалу Австрії по нинішний день із страшною вимовністю.
Ті самі випадки показують нам однак не менше виразно, як глибоко закорінена в українському народі ідея боротьби проти польського панування. Український народ Галичини (ледви 4 міліони) між усіми народами Европи може найбільше крови пролив і натерпівся в світовій війні. Пять років скаженіла на його землі війна, міліонові армії валили сюди й туди. Поверх третини міст і сіл було зруйновано, ціле мужеське населення між 16 та 60 роком життя пішло в австрійську армію, під кріс або до роботи, з того три четвертини впало або стало каліками-інвалідами, останок населення був здесяткований голодом і пошестями, десятки тисяч земляків було або повішено чи розстріляно Австрійцями й Мадярами в 1914. і 1915. р. р. за „зраду“ держави, або вигибло по тюрмах чи кон-
