зглядно наново обмежено польську, чехо-словацьку, юго-славянську, румунську й угорську національні держави. Не можна, що правда, твердити, що держави Антанти притінювали тут національний принціп у його цілій чистоті. Не тільки етноґрафічні критерії були міродатні при веденні границь нових держав, але й „історичні“, „економічні“, „стратеґічні“ і, як ще вони там звуться — самі серпаночки дрібненьких імперіялізмів, заразом зародки будучих конфліктів.
Якже виглядає справа в Східній Европі?
Всі дотеперішні міри мирового конгресу роблять вражіння неначеб Антанта постановила національний принціп у Східній Европі цілком занехтувати. З обсерваційного становища політичної ґеоґрафії бачимо протягом цілого 1919. року ось які факти:
- 1) Підпирання експанзійних забаганок Польщі на Сході Европи.
- 2) Підмагання при відбудові централістичної російської імперії.
- 3) Нехтування, ба й спинювання новоповставших національних держав у Східній Европі.
Наконечна ціль міродатних кругів Антанти виглядає для наукового обсерватора ось яка:
