сили солодкого овочу свободи за останніх три роки, щоби зносити ще довго стару геґемонію Московщини.
Наведеного досить буде, щоб кожного безстороннього переконати, що часи мозайкових, національно мішаних держав, бодай у Европі на віки пропали. Такі мозайкові держави є, або цілком неспосібні до життя, або можуть тільки коротко (на історичну міру) вдержатися при життю. При своїх розвалах спричинюють такі мозайкові держави все і всюди небезпечні історичні катастрофи. Ці катастрофи — це не тільки великі війни, що повстають при розвалах таких держав і загрожують цілому людству. Ще небезпечніщі є заколоти в політичній рівновазі державної системи всеї землі. Бо ці заколоти багато довше тривають, як війни й ведуть за собою цілі рої конфліктів.
Тому-то тільки національним державам належить будуччина. Модерна світова політика повинна підпирати творення виключно національних держав. Цього вчить досвід останніх століть, десятліть, ба й років.
Такого принціпу дійсно придержувалися побідні держави Антанти в Середній Европі. Бодай на загал придержувалися. Основано,
