втеряна в трьох роках революції, не може мимо всіляких старань наново віджити. Ця неможливість відбудування однопільної російської держави є блискучим доказом правдивости нашої тези: що мозайкові держави, що обіймають кілька народів, не є здатні до життя. Не соціяльна революція сама по собі є перешкодою відбудовання давньої імперії, але центріфуґальні змагання колись поневолених національностей.
Ці центріфуґальні змагання все були. Українські тайні орґанізації й народні рухи, польські повстання говорять про це не менше вимовно, як повстання Кавказців і центріфуґальні стремління всіх народів під час першої російської революції 1905. р.
Тільки прикметна всім політикам отяжілість думки, яка робить їм майже не можливою річчю позбутись раз навязаних апріорних поглядів і загальників, не позволяла Західній Европі розуміти Росію так, як була повинна — як мозайкову державу. Незнання Східної Европи в Західній і велика зручність, з якою офіціяльна російська наука й публіцистика цілі десятки літ обманювали цілу Західну Европу, причинилися до цього як найкраще. Що більше! Російську імперію ще й тепер по її розпаді постійно вважає більшість Західної Европи за розпадену тільки часово.
