Цю сторінку схвалено
— 44 —
35. Хмельницький з Ляхами.
Стали колись Хмельницького
Ляхи підмовляти,
Щоби нашу Україну
З Польщею зєднати.
А Хмельницький їм говорить:
Сядьте, добрі люде!
Послухайте мою байку,
Чи правдива буде?..
Ото був собі господар,
Мав їдного сина,
І любив він його щиро,
Сказано, дитина…
Любив його, як дитину,
Годив, як паняті;
Але в того чоловіка
Був і вуж при хаті.
І бувало, як дитина
За обід сідає,
В тую пору ізпід печи
І вуж вилізає…
І що дитя йому кине,
Що само упаде,
Вуж полізе, позбирає,
Вуж і тому радий!..
Але раз дитя почало
Із вужем дрочитись;
Дрочило ся, дрочило ся,
Далі стало битись.