Іде собі дорогою, Свіжий хрін смакує; Вертить свердлом йому в носі, А сліз не вгамує…
Втирав, втирав Циган очи,
Далі й не втирає;
Сів під мостом і скривив ся,
Їсть та промовляє: „Плачте, плачте, дурні очи! Щоб повилізали!.. Бачилиж ви препогані, Що то купували!..“
18. IV. 1858.
30. Циган на толоці.
Вміли-сьте, кумцю, ва- рити, не вміли давати. Народна приказка.
Пішов Циган на толоку
До сусіда зраня;
Та в сусіда без обіда
Косив до смерканя. Ізнеміг ся сіромаха, Косить і не косить: Аж під вечір пан господар Вечеряти просить.
Іде Циган вечеряти,
Та слину ковтає…
Садовить ся на покуті,
Пояс розпускає.