часу на моє життє. Караулю велике свято Маккавіів меж Сібірью і Америкою.
Часто од мене прохали російського друку из Вашингтона і других міст, а поділив россійський друк на три частини — єдну оддав в Smithsanian Institut в Вашингтоні, другу в Congressional Library і третю в Bancroft', друкарню в Сан-Франціско. Я дуже задоволен, бо своі виходці из Россіі зневіщили би моє добро з соромом і розтратою для мене.
Деякі виходці приходять до мене з вірою, напутствовати іх таінствами православноі християнськоі церкви; я одправляю для них. Преємственне рукоположенє од апостолів я не зкинув з себе і маю при собі. Хто каже, що я розстрижений піп — бреше; хто мене розстригав і де?
Хоч я сам на моім віку не вживав тютюну ні в уста ні в ніс (не нюхав), а як хто приходить до мене в гості і я маю в дома тютюн, даю йому курити. Або як приходить до мене гість і я маю що випити: горілку, чи вино — живота ради, я частую його, щоб його серце звеселити, хоч сам не дуже люблю вживати ці трунки. Що таке є частуваннє гістя? — чи не в цім таінство — вечера любви?
Наш Учитель повелів нам: „мазати оливою рани, прокаженних очищати, біси вигонати, — туне пріясте, туне дадите“. Хто приходить до мене з вірою — я курую його. І я ніколи не був оплачений за такі треби, бо то є потіха, а не праця.
