Як коротка жизнь чоловіка, я забачив на моім віку чимало поступів в Алясці для нашого народу. Я напав, як вірна сторож-собака на солдатів американських в Алясці, за іх злодійства над нашим народом (смотри часописі американські, 1869 року), і конгресс в Вашингтоні відкликав іх назад, бо вони не були потрібні в Алясці. Наш народ тихий і дуже добрий. Довго я воював против жидівськоі монополі і в Алясці, більше чим 25 років, і зобачив іх міцность зруйнованою.
В 1885 року, А. П. Свінефорд, перший губернатор в Алясці, зробив великі поступи, з його помоччю заведені публичні школи по всі стороні. І по смаку народові ходити в школу, або в церків, яку сподобалось, бо це є чуттє совісті, а не понуда.
В 1872 року, в апрілі, моє здоровє дуже ослабло, і ніхто не зпіткався вірний помогти мині. Я продав моє власне добро, англійські шрифти Генрі Жоржу (Henry George), бо я іх купив за гроші, а мині гроші потрібні були — мати свою хату, хоч і на чужині. Россійські шрифти зоставив при собі. Як моє здоровє все таки не було ліпше, то я вибрався из городського повітря в гори; відкупив від мого родака Іосифа Крушевського (из Подоля) землю, всього 26 миль од Сан-Франціско і 5 миль од міста Гайвард (Haywards), і перебрався жити в горах на чистім повітрі.
Россійський шрифт все таки думав уживати, ба я зпіткав тяжку працю в моі камінні Краіні. Ломивши каміннє, я зломав руку і раз ногу, но все зажило; я тепер ні кривий, ні каліка. Міцний на працю без підмоги і до цього
