Опісля финансовий департамент в Вашингтоні, як підмогу, дав мині місце инспектора при таможні в Сан-Франціско. Митарі і лихоімці думали грошами задушити справедливе слово в мене. Ба я оглашав в друку таможенному генералу: „Пане, Бог зліпив мене з другоі глини, як тебе!“ Я надивився злодійству і контрабантам, і не захотів бути в спілці з злодіями. І як я мав моє власне місце для праці, мою друкарню, на моє життє, я пішов працювати в моім друку і одповідував правду.
В моім виданні Alaska Herald зо Свободою, я сам був: редактором, зецером, рознощиком і зборщиком. Всю роботу працював сам, бо не находив нікого вірного взяти в мою потаєнну роботу. І я посилав в гостинець 500 примірників из кождого видання в Аляску і Сібір, дорогами, мині одному знаємими, — освіщати людей і до пуття іх доводити.
Я завше вірив і вірю, що творити правду, Бог не оставить того чоловіка своєю милостю.
В один день приходить в мою друкарню купець из Лондона і дає мині в віру великий капитал, закупувати для його хутра, слонову кість і китовий ус. Я приняв сю пропозіцію, бо я бачив, що я буду вільним в моім виданні од всяких невзгід.
Сан-Франціське купечество дуже шанувало мене, бо я одкривав ім очи моім виданнем Alaska Herald, як умножати іх гроші, а, на мою долю, робити поступ нашому народу в Алясці. І тепер як я часом буваю в Сан-Франціско і хто из моіх читаків Alaska Herald, зпіткає мене, завше дуже радий зобачитись зо мною.
