йому од себе місце, по церковні законі!“ Я хороню це письмо од князя Григорія Гагарина. III Отдѣленіе охолодило Василія Кельсієва йіхати в Сан-Франціско побити революціонера Гончаренки. Бувши в мій час рефюже в Лондоні, В. Кельсієв вернувся назад в царську Россію, зробився шпіоном і вмер в великі недолі. Про його нещастну смерть писав мині мій друг Крижановський из Славянського хора, котрий в час смерті Кельсієва жив з ним в єднім домі в С. Петербурзі.
Не зробило мині кепство III Отдѣленіе, святійший Синод підіслав шатанинську роботу. Предписано из Синода священнику Николаю Ковригину в Сітці, зараз йіхати в Сан-Франціско, бо там Гончаренко заводить новую ересь (Читайте записки Н. Огородникова по Америці). І священник Николай Ковригин прийіхав из Сітки в Сан-Франціско з жінкою. Почав вечері з чаєм давати для россіян. Александр Ростовцев дуже часто навідував попа з попадею. І в марті місяці, 1868 року, Гончаренка, котрий організував товариство, виключили из товариства, „бо він не зповажає святощів, дорогих всякому росіянину: царя і православія“. Частина членів одстала од товариства, вони заявили: „ми оставили Россію, бо не зповажаєм царя і хочем мати волю в наші совісті“. Президент, капитан І. Архимандритов, урожденний на виспі св. Георгія, в Алясці, вихований добре в С. Петербурзі, пойіхав в Аляску, прогнівавшись, і одстав од товариства. В 1875 року, його підпойіли в Сан-Франціско, посадили ошелемоняного на статок і одіслали в Сібір, де він вмер в Благовѣщенскѣ. Секре-
