днів) московськоі віри, бо це псує роботу і робить марность в матеріалі. Як коммисіонер Народноі Просвіти Давсон був на Алеутських виспах, в тий час незгода вийшла меж господарями і робітниками из за праздників. В пятую Суботу Великого поста „Похвала Богородиці“ з акатистом, що вона затопила Скитів в Босфорі, Алеути з протоіереєм мали велику процессію по пристані, вмочали в море образ Богородиці, співали, кричали як скажені, що б потопились в лимані всі поганці. Американцям господарям це не подобалось, що ті оставили роботу на таку навісну процессію, і вони скаржились добродію Давсону. Учений чоловік Народноі Просвіти витолкував розумним Алеутам: „ви звете себе козаками і не любите москалів, що вони вас окрадали, — це московська віра научає ваших попів, проклинати ваших храбрих і славних предків“. І Алеути не виспівують більше в цей день: „Взбранной Воеводѣ побѣдительныя!“ — а працюють на життє своє.
Що учинили для православного народа в Алясці наші православні епископи (надзирателі)! В Нью-Іорці московська віра поставила кумедію, а на березі Тихого Океана поставила трагедію.
В 1868 року, єпископ Павел, в Сітці, був оскаржен перед главнокомандуючим генералом J. С. Davis, в развраті молоденьких дівчат, і втік до Россіі. Після його прийіхав из Петербурга епископ Іоанн, в 1870 року, і поселився в Сан-Франціско. Він скільки раз був арешто-
