товариства працювали в друкарні Л. Чернецкого. Всього було потрібно для житя пять злотих в тиждень, або 75 копійок. Страва була проста, ба здорова: борщ, каша, куліш. Герцен був напротив цього, він не хотів, щоб ми були в Лондоні. Ба, ми були задовольненні, бо мали добре вихованнє, і тоді буде міцність на всі невзгоди.
Грошей не стало — і вівці розбрелись на йіду вівкам.
В августі 1861 року, вихір знимався в Греціі, протів короля Оттона, і як я любив греків і більше часу мого в Лондоні мав діло з греками — в моім серці закипіла крів. Я був жвавий, молодий хлопчик, і пойіхав назад в Грецію, на свято Маккавеів.
Де моя доля спіткала мене мати знаємство з греками, вони завше поважали мене і давали мині повне страннолюбіє.
Вийіхавши из Лондона сентября 1, 1801 року, на караблі грецькім св. Миколи, де капитаном був Микола Креізіс, я прийіхав на виспу Сіру (місто Гермуполіс) сентября 20.
Для гонимого дуже добре мати гроші в кишені, на всякий час. Як я прийіхав на Сіру, мій щирий приятель, профессор Церідіс просив мене читати проби в його виданні латино-грецького лексікона, і я працював з ним до декабря 9. Як я був на Сірі, в тий час в Россіі оглашали, що злодій Гончаренко розбиває церкви на Украіні. В 1872 року, Е. Караулов в Сан-Франціско одібрав лист од свого брата из Одесси: як це приходиться, що Гончаренко опинився в Сан-Франціско? В Россіі оглашали, що Гончаренка за злодійство і розбоі в спілці
