довгі й між пальцями ніжна шкурка. Як ростягне її, так і держиться в повітрі. Але не дуже довго: зараз сідає або на високе дерево, або на дах. Голівка і взагалі мордочка нагадує мишу…»
»Он татко йде нас зустрічати — добре находилися», сказала п. Галя, увіходючи на ґанок з боку сада.
Юрко кинувся до тата й почав росказувати йому за пасіку діда Панаса. Оля пішла поставити в воду квітки. Скоро на веранді стомлені діти з приємністю вечеряли. А здалеку лився спів перепілок, а над липою кружляли ріжні метелики. З недалекого ставка чулося невгаваюче квакання жабок. Темний теплий літній вечір був налитий пахощами роз і липового цвіту. Щось продзвеніло — то вулицею проїхав гурток хлопців на ніч у поле пасти коней, і скоро по той бік ставу залунала їх широка степова пісня. У Юрка й Олі вже злипалися очі, і пані Галя пораяла їм лягати скоріше спати.
»Добре нагулялися», сказав батько. «Тепер ідіть, спочивайте. Завтра ще що-небудь цікаве побачите, чи почуєте: літом скрізь стільки тієї краси ріжноманітного, жвавого життя.
