виявити. Хоч вони й дуже гарно літають, але разом з тим вони й бігають досить скоро і дуже люблять копатися в землі. Цілий день у своїй земляній ямці сидить вона і лише ввечері стає жвавішою: співає голосно майже всю ніч ціле літо. Поки зерно не поспіє, перепели годуються всякими комашками. Так само й своїх діток перепілочка годує спочатку комашками. Дітки її за 2–3 дні після того, як виклюнулися, мають уже пір'я й бігають по землі. Щодня осмілюються одбігати далі від матері й кубла. І от що зауважте, мої дітки: як що загине в якому кублі мати, діти-сироти зараз приєднуються до чужого виводку .й ходять з ним за проводом чужої матері Малі дуже скоро ростуть; на хлібних полях стають жирні, навіть тяжко їм угору підлітати. Не дурно їх м'ясо так люблять. Покидають вони нас уже в осени. По деяких південних місцях — наприклад, на бѐрезі Середземного моря, чи в Криму, — зґраї перепелів такі численні, що лови перепелів дають добрий заробіток, і це стає в тих місцевостях справжнім промислом. Але, мої дітки, вже вечір: треба додому поспішати.»
Усі троє вийшли з жита на дорогу, а навкруги справді перекликалися скрізь перепели.
«Як туди йшли — жайворонки вдень співали», зауважила Оля, «а тепер слухаємо перепілочку.»
«Авжеж», додала пані Галя: «вдень показуються одні створіння, а ввечері другі. Он, бачиш, як тихо, нечутно над нашим садом перелітають кажани, або лилики.»
«Я їх боюсь», здрігуючи плечима, сказала Оля.
«Цілком даремно лякатися їх», схопився Юрко: «вони по ночах метеликів ловлять — це ж нам на користь. А самі вони дуже кумедні. У мене колись жила на горищі одна летюча миша. Я її знайшов ще зімою: вона спала, зачепившися задніми ногами за якийсь гачок дерев'яний, а ноги
