Він забив у землю кілок і до кілка досить високо прив'язав зайченя. Гробокопи зараз його побачили — але воно було не на землі, як їм того було треба. Вони літали навкруги й лазили, аж поки один з них не здогадався, що на перешкоді їм стоїть цей кілок, і зараз почав під нього підкопуватися; другі йому допомагали: кілок скоро впав, разом з ним упало на землю й зайченя, а гробокопи зараз прийнялися його закопувати».
«Так це наші дворники», сказав хтось із старших хлопців: «вони нам і в саду і в лісі чистоту наводять!»
Сонце вже хилилося долі, дерева в лісі стояли тихо, мов зачаровані в червоних проміннях вечірової зорі. В кущах на взліссі заспівав соловейко. Діти вже потомилися.
«Ну, панове», сказав учитель: «бачите — сонце низенько, нам додому не близенько! Давайте заспіваємо, щоб легше йшлося!»
Всі заспівали «в ногу» гарної української пісні, бадьоро вийшли з лісу й попрямували дорогою до міста.
