«Давайте, дітки, розглянемо ці квітки, бо немає цікавіших, як весняні квітки. Ще так иноді холодно, сніг лежить, а вони вже витягають свою тонку стеблинку й роспукують квітку, назустріч першим весняним промінням сонця.
_%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0_32.png)
Біла проліска, має запас харчів у цибульці.
Ось гляньте на цю ніжну жовту квітку — гусячу цибулю, або білі проліски, — вони вже одцвітають, бо їх справжній час для роспукування — це березень; вони, справді, перші в нас квітки. І коли холодна ще земля не може їх годувати своїми соками, ці маленькі красуні мають свою власну харчову комору, з якої й отримують першу страву. Ось бачите — наприкінці рослини висять невеличкі цибульки. Розріжмо її надвоє, побачимо в середині денце, все одягнене, мов лушпайками, це б то листями. Ви ж, мабуть, уже знаєте, що листя в рослинах росте лише на стеблині, то з цього бачимо, що ця цибулька є частиною підземного стебла, через те вона таких блідих кольорів. З цієї цибульки рослина й висмоктує собі потрібний харч. Може ви пригадаєте ще деякі рослини, що мають цибульки й згадаєте, що всі вони красуються ранньою весною?» «Тюльпани! нарциси! гіяцинти!» кричали навипередки діти, а хтось згадав і літню красуню лілею, що теж виростає з цибулі, як і звичайна огородна цибуля, й часник.
«Ну, а як же ці квітки?» — спитала Катря, складаючи букет з пишних жовтих квіток: «вони
