Сторінка:Софія Русова. Серед рідної природи. 1922.pdf/28

листя, бо дуже великі з них ненажери. Коли стає занадто душно, опівдень, вони повертають до кубла й там спочивають до вечера».

«Який з них виходить метелик?» спитав один з учнів.

«Досить звичайний», одповів учитель, «т. зв. непарний шовкопряд, бо самець і самка цілком не схожі.

Кубло гусені з павутини.

Він невеличкий, руденький, вона — товстий, мало рухомий метелик, білий, з чорними смужками. Вона кладе яйця на дереві, прикриває їх слиною, до якої тісно притуляється своими грудьми, через це до слини пристають волосинки, на них метелик кладе новий шар яєчок і знов їх прикриває, і так робить, аж поки не повстає на дереві досить товста настілка, схожа на губку. Сама вона після цього вмірає, а з яєць за який час вилазять гусельниці, які страшенно поїдають листя. Иншого року, як