зуму. Розум і воля справді виявились в усій її діяльності, кермували усім її і особистим і громадянським життям; вона не знала компромісу, мала певні переконання і велику мужність, щоб їх ясно й рішуче висловлювати. Усе життя вона любила український нарід і віддано йому служила своїм різким словом, ненавиділа ворогів українського народу і сміло виводила на світ усю небезпеку всякого з ними єднання: чи то були жиди, чи славетні представники російської культури — Бєлінскій, Мілюков, Толстой Лев, в якому визнавала і великий талант літературний і теж велике моральне фарисейство.
Олена Пчілка.
Ми не доцінювали тих рис прямолінійного її думання; нас вражала різкість її доган і неприхильне поведення з усіма, кого вона визнавала не досить націоналістичних переконань. Ми вважали її шовіністкою в найбільшім значенню того слова. Між нами (українською київською і петроградською інтеліґенцією) ще багато було незрячих політиків, що могли захоплюватися російською культурою, що соромилися одверто визнавати жидів за безумовно шкідливий для нас соціяльний і політичний елємент у російській державі. Ми не доцінювали її мужности в виразі своїх переконань і суцільности тих її переконань.
Між нею і мною ніколи не було і не могло бути тої інтимности, яка єднала її з Старицькими й Лисенками. Вона не прощала мені моїх міжнародніх звязків і симпатій, та московської мови, що я часто вживала[1]. Я не погоджува-
- ↑ Побачила Ольга Петрівна мою маленьку внучку і замість привітання каже: „Так оце та дівчинка, що на півня каже — пѣтух“?
