Гарно було, й ми, любуючись цією красою, тихо верталися на наш хутір.
Я любила наше життя на хуторі за ту близькість до природи, що була тут не штучним афектом, а була органічно звязана з нашою працею, володіла нашим настроєм і давала нам так багато чистих естетичних вражінь. Інколи так захопишся цією красою степу та ліса, що вигукнеш: »О, як гарно!«. Селяни цього не розуміли, вони якось мовчки вбирали в себе вражіння природи, або деколи виявляли його в пісні. Краще всіх розуміла мене стара Христина, що цілими днями товклася по лісі, збираючи трави, або гриби. Вона теж інколи стане під могутніми соснами тай каже: »Красний Божий світ ясненький!«.
Я вся віддалася новому життю: сама варила, прала, корову доїла. Ох, як тяжко було вставати о 5-ій годині і поратись коло тієї красуні корови, що Олександер купив на ярмарку. Вона мала неприємну звичку ввесь час махати хвостом мені в обличчя, а то ще ногою вступати в дійницю. Але й це, здається, таке просте життя не обходилося без суперечностей, що мусіли вражати наших сусідів. Напр., коли в готову хату перевезено всі наші речі й меблі, то прибув і мій фортепіян, і от упоравшися з господарством, я часом сідала грати, грала, забуваючи час і втому до пізньої ночі. Моя музика подобалась селянам, бо я часто грала прості народні пісні, а чоловік мій співав, і часом організувався цілий хор. А то бувало й таке: я перу білизну в копанці при дорозі, а до нас приїде в пишній кареті Петрункевич, і селяни ніяк не могли зрозуміти — чи це ми тільки прикидаємося вбогими, а справді значні люди й приятелюємо з найбільшими панами повіту, — чи таки справді мусимо працювати.
Все це перешкоджало простоті наших відносин із селянами, але все-таки потрохи з найближчими сусідами у нас установилася добра згода. Найближче обік з нами жив стрілочник на залізниці Данило Ткаченко з двома малими дітьми і дуже гарною жінкою Одаркою. Він її божевільно ревнував до кожного чоловіка, і так немилосердно бив, що вона нераз у самій тільки сорочці прибігала до нас переховатися на якийсь час. Злидні в хаті були страшенні, бо Данило пропивав усю свою платню. Він був колись за хурмана у панів і заховав
