щинського — скарбником. Ріжними концертами та виставами зібрали потрібні гроші, чимало книжок дістали на тимчасове користування. Довго губернатор не хотів давати дозволу на відкриття такої бібліотеки, довго директор місцевої гімназії не дозволяв учням і близько підходити до такого небезпечного місця. Але завдяки сумлінній льояльності першого голови Червінського вона ввійшла в життя. Президія мала змінятися щороку і кожний раз із боку губернатора виходили ріжні причіпки, коли її треба було затверджувати. Взагалі треба дивуватись, як цю бібліотеку переслідувано, скільки трусів зроблено в ній за те тільки, що вона давала населенню гарні книжки. Але, не зважаючи на те, проіснувала вона понад 30 років: її, як дитину, виплекала сама тільки опозиція[1].
На прохання деяких приятелів стала я в Чернигові провадити дитячий садок. У мене збиралося 5–6 дітей. Шкільних меблів не було, але були малюнки, книжки, й діти почували себе дуже добре. Коли ось у якусь нещасливу годину зявилася поліція і зачинила мій садок. Це зробив інспектор виключно з політичних підозрінь. Потяглося слідство, допити; ніяк не могли розвязати питання, скілько дітей зібраних докупи становить уже дитячий садок, що на нього треба дозволу начальства: десять, чи девять, чи одинадцять? Потім Карпинський вже присоромив слідчого за те і справа не дійшла до суду. Але в дальшому перешкодила вона мені одержати посаду народньої вчительки, бо шкільне начальство ставилося до мене з підозрінням…
Рік 1876/77 відзначився особливим інтересом до політичних питань. Поки наші статистики об'їздили свої райони, на Балкані йшла жорстока війна. Два словянські, змучені неволею народи — серби та болгари боролися з давніми своїми гнобителями, турками і благали допомоги у великого словянського народу, що не гірше турків гнобив сам усіх, що входили в склад його держави. І коли російський уряд наважився заступитись за сербів та болгар, то опозиційні елєменти в Росії вирішили скористуватися цим моментом, щоб поставити
- ↑ Закрив її в 1911 р. Маклаков. Усе майно передано Міській Управі і як міська бібліотека вона проістнувала до 1917 р., коли стала »комгоспівською« ім. Короленка.
