Сторінка:Софія Русова. Мої спомини. 1937.pdf/69

Ця сторінка вичитана

в них. Чудова природа Чехії нас захопила; подив наш викликали також і ті чеські школи, що їх ми бачили по найглухіших гірських селах. Вони свідчили, що зусилля національних борців і в той час уже перемагало німецький гніт і ширило національну освіту серед чеського народу.

В вересні почалося друкування »Кобзаря«. Коректу теж мусів робити Олександер і ми удвох завжди прочитували рукопис. В усіх наших справах нам дуже допомагав емігрант Шоров — українець, що перебував уже давно на еміґрації, як »російський нігіліст«. Йому прийшлося чимало голодувати в Парижі, де він тягав дошки з пароплавів, потім розбив собі ногу і довго пролежав у шпиталі. Ще довго доля носила його по всіх містах Европи, аж поки не закинула до Праги саме підчас нашого там перебування. Тут він мав деяку оплачувану працю і був навіть завжди порядно одягнений, так, як цього вимагають в Европі. Хоча часом і в Празі йому приходилося голодувати. Зовсім самітній, змучений довгим еміґраційним життям із його партійними та гуртковими сварками, він знаходив у нас деякий спокій та відраду, особливо, коли в мене народилася дочка Людмиля. На жаль, ця дитинка не довго тішила нас усіх, бо жила всього три місяці. Шоров, як справжній друг, увесь клопіт із похороном узяв на себе. Тяжко на чужині ховати близьких, тяжко було нам поховати на празькому цвинтарі нашу першу дитину.

Працюючи над »Кобзарем«, Олександер збирав по празьких бібліотеках матеріяли для своєї магістерської дисертації »Ян Жіжка«. Постать цього чеського народнього ватажка дуже захоплювала Олександра, а в Празі він міг зібрати силу матеріялу для освітлення цілого таборицького руху. Так непомітно летів час і вже наближався кінець друкування І–II. тому »Кобзаря«. Треба було міркувати, яким способом перевезти це перше повне видання на Україну. Русов рішив переговорити з галицькими українцями. Перший том не викликав сумнівів; він увесь складався з дозволених російською цензурою творів. А другий том, навпаки, був цілком нелегальний з погляду російського уряду. Тимчасом із України надходили недобрі вістки. Закон 1876 р., що забороняв усяку літературну продукцію українською