Сторінка:Софія Русова. Мої спомини. 1937.pdf/57

Цю сторінку схвалено

діяльности. Він перший відкрив мені красу української народньої поезії, заговорив до мене українською мовою і без довгих промов та пояснень збудив у мене ту любов до нашого народу, що вже ніколи не покидала мого серця й кермувала всією моєю працею довгі літа.

Під впливом Олександра Русова я поїхала зимою в нашу Алешню, щоб там записати кілька колядок та щедрівок. Це був мій перший самостійний виступ. Я до цього часу ще ніколи не розлучалася з сестрою. Тепер я поїхала сама новою залізницею, що доходила лише до Ніжена, а звідти на поштових до Чернигова, де я мала пересісти в діліжанс. Сестра дуже боялась відпускати мене зимою саму, та, на її щастя, могла мене доручити якійсь дуже певній особі, з якою я й доїхала до Чернигова. А звідти дорога вже була мені знайома. Але через те, що наш дім не опалювали взімку та ні з ким мені там було б жити, я мусіла оселитися в Рудні, у Аделяйди Миклашевської. Щоб відразу стати як найближче до вабливої для мене праці народника, я пішла пішки тих 5–6 верстов, що ділять шоссе від Рудні. Була чудова зимова година. Я йшла лісом, потім через село Аннівку по греблі, з невеличкою валізкою в руках, перед вечором. Велике було здивування моїх сусідок, коли я пішки зненацька зявилася перед ними. Незвичайно гостинно приівтали вони мене: зараз на столі, засланому сніжно-білою скатертиною, зявилися знайомі мені з дитинства тоненькі бублички, посипані маком, солодкий чай з густою, аж жовтою сметанкою, почалися знайомі оповідання про кривого »журавочку«. Ніщо тут ніколи не змінялося, скільки себе памятаю, подумала я. А ми? Скільки пережили за ці два роки по смерті батька й знайомства з українцями! Я рано пішла спати в чистеньку кімнату, де мене влаштували на кілька днів. На другий день я вранці поспіхом випила молока й побігла в Алешню. Ніколи не забуду я цих десять днів, що я там перебула, записуючи пісні, обряди, казки. Явдоха та Оксюта, що мені найбільше їх наспівали та наоповідали, стали мені близькими на все життя. У флігелі, що виходив на вулицю, вже зорганізували були першу земську школу і в ній працював справжній учитель правди та науки; високий, худий хлопець із досить виразною туберкульозою. Він цілком віддавався своїй праці, вчив