музика. Я ще так сумувала за татком, що мені не хотілося нікуди виходити. Орлов мене покинув, оженився, Цєхановсьхий був у Харкові, і ми з сестрою були цілком самітні, віддані нашій праці. Тільки інколи одвідував нас Цвітковський, оглядав наш садок, давав поради та часом приходили Старицькі, а сестра ходила до них.
На другий 1872 р. ми взяли більше помешкання з великою салею напроти театру в домі Марковських, що з ними ми давно вже були знайомі ще через Машу Риза. Ми зайняли бельетаж із балконом, а внизу влаштувався мій брат із своєю жінкою і маленькою дитиною Любою. Через те, що в них було тісно, Оля і Зіна нам на радість ще залишились у нас. Того року ми вже цілком увійшли в українське громадянство. Невелике воно було своєю кількістю, ціле могло вміститися в нашій салі, але які то все видатні люди були в цій, так званій пізніше Старій Громаді — і на полі науки, і на полі мистецтва!
Ось стоїть переді мною могутня постать Павла Чубинського, орґанізатора Південно-західнього відділу Імператорського Географічного Товариства. Високий, чорнявий, з чорними очима, з густими бровами, низьким гучним голосом, з владними рухами, високим чолом, тип організатора, що добре знає те, що організує, вміє володіти людьми і провадить свою справу через усі перешкоди. Ні постійні переслідування уряду, ні заслання до Архангельської губернії не змогли охолодити його відданости Україні. Він так хотів у ті глухі часи виявити всю багату індивідуальність її народу, всю красу її фолькльору! Але це давалося йому не легко. Як часто ці перешкоди викликали навіть серцеві напади в нього! Від хвороби серця й помер цей велетень української етноґрафії. Сім томів праць Експедиції в Півд.-Захід. Край, зложені почасти ним самим, почасти під його редакцією. Правда, останні томи виходили вже під редакцією Костомарова та інш. Хвороба не дозволяла Павлу Платоновичу працювати, але він, і лежачи хворий у ліжку, не переставав турбуватися за це видання.
Михайло Петрович Старицький, високий, чорнявий, з українськими вусами і оксамитними темними очима, з широким усміхом. Коли він усміхався, то сміялося все його обличчя, жмурились великі очі і все обличчя набирало виразу тонкої жартовливости. Великими руками він повсякчас гладив свої вуса. В час нашого знайомства,
