діляв селян землею і цим викликав обурення серед панів. Вони не розуміли, як мировий посередник із великих панів міг обстоювати інтереси не своєї верстви, а »мужиків«. Батька скоро втомили їхні інтриги. Він розумів справу так, що »шляхетне панство« мусить піти на всякі жертви, щоби вирівняти колишню неправду і виконати накази »маніфесту«. Він зрікся цього становища, або краще передав свої обовязки своєму синові, що його викликав для цього з Петербурга.
Я довго не знала свого брата. Правда, він приїздив, коли мені було 5–6 років, але ріжниця віку між нами була занадто велика (16 літ) та й те горе, що тоді переживав мій брат, його якось відокремило. Ще в останній рік життя моєї мами, до моєї сестри взяли ґувернантку Евдокію Миколаївну Б. Це був дуже рідкий в той час тип дівчини. З убогої родини якогось священика, вона сама придбала собі дуже широку освіту, була горда, незалежна, з дуже милим і добрим, круглим обличчям. За життя моєї матері приїзджав брат на вакації до Алешні і тут вони познайомились і покохались. Горда, розумна дівчина сподобала собі мого брата, красуня, високого бльондина з блакитніми очима. Мама висловила одразу своє вето: попівна не пара її улюбленцеві, гвардійському старшині. Евдокія Миколаївна виїхала з Алешні, але мій брат не покинув її і підтримував із нею потаємні зносини. Коли мати вмерла, Саша покинув військову службу і оженився з Евдокією Миколаївною. Цей рішучий крок всупереч усім бажанням, усім заповітам дорогої небіжки страшенне обурив батька. Він написав братові, що не буде його матеріяльно підтримувати. Як хоче, нехай їде до одного з далеких маєтків дядька мого, Петра Жерве і господарить там в селі Плоскоє, Новгородської губ. Молоде подружжя заховало своє щастя в новгородських лісах. Але батько й син занадто любили себе, щоб довго гніватися. Через рік мій брат із жінкою були вже в Алешні. Тут Евдокія Миколаївна привела на світ дитину й скоро після цього померла від гальопуючих сухот. Брат попав у розпуку й не міг залишитися в Алешні, знов покинув нас. Сестра моя взяла до себе малого хлопчика, Колю, і з усією відданістю наважилася стати йому за матір, але він за шість тижнів помер.
Тепер же мій брат приїхав перейняти батькову
