вони вимагали 500.000 рублів! Де їх узяти? Продала я все, що було, й пізньою осінню знову вирушили ми фірою з жидом-провідником. Знову Лянцкорунь, знову зрада провідника, й ми знову в руках большевицьких вартових! Один з них хапає мене за плече й несамовито кричить: „Знаю тєбя, бабка, знаю — возил тєбя арєстованую в Камянєц і ету баришню возіл. Хатєла заграницу удірать? Ідьом, ідьом в Асобний Атдєл'“. Там нас ограбовують, беруть собі половину моїх грошей, грубо, фаміліярно плескають мене по плечі й кажуть: „Ну, іді, бабка, з Боґом, куда тєбє нада, да нам большє нє попадайся, а то — плоха будєт“.
Але куди йти? Конечно на село, бо там люди, наші люди. І справді, в хаті, куди ми навмання ввійшли, нас приймають ласкаво, гарно, нічого не розпитують, дають вечерю, укладають в єдине ліжко спати й оповідають, як їм тяжко живеться: як забирають від них хліб, а в них пятеро діточок, раз-у-раз виганяють з фірою на повинність, вночі червоноармійці викопали їм картошку під самою хатою, а хазяйка й вийти боїться… Гасне чадлива маленька лямпка, усе тихне в хаті, лише кашляє немовлятко з мамою на печі та старий хазяїн на колінах шепоче молитви. А нам так гарно в цій душній, убогій хатинці, в затишному куточку незнайомого, але рідного селянина. Не спалося, одна думка, як цвяшок, мулила голову: чи дістанемося на той бік?
Але найшлися добрі люди, найняли мені фіру до села Гукова (на самому Збручі), харчів дали. Внучку випровадили з бабами, що вертались з базару, а мене смерком посадили на фіру, загорнули у велику хустку, зняли й заховали мої окуляри, заборонили й голос видавати. Зо мною двоє селян. Ідемо, вони балакають, жартують. Коли раптом наскакують на нас два кінні большевики, обшукують усю фіру, грабують селян, але мною не цікавляться. Якось одбиваються селяни від грабіжників, ми приїздимо до Гукова. Ночуємо з Олею в якійсь просторій хаті, а ранком один парубок провадить нас на сам Збруч, веде за нас переговори з вартовим, передає йому від мене гроші й ми з Олею передістаємося на другий бік Збруча — з країни неволі, смутку, неправди й руїни.
