сійської мови Едґара Пое — „Золотий жук“. Катеринославське В-во провадило далі серію літературно-біоґрафічних нарисів, що їх складав професор Клепацький: „Котляревський — батько нового українського письменства“, „Гулак-Артємовський“, „Г. С. Сковорода“ та ще „Малий Кобзарик“ Шевченка. Ця остання річ дуже слабенько складена. Брак усякої комунікації не давав нам змоги розповсюджувати книжки поза Камянцем.
В лютому мене запросили зробити короткий курс дошкільного виховання, і я зробила 10 викладів для жінок-учительок та инш. На початку березня Військово- Культурне Т-во влаштувало величаве Шевченкове свято. Це була для нас несподівана радість, що в тих умовах так яскраво могло виявитись наше національне почуття. Саме на той час в Камянці перебувала італійська місія, що приїхала складати якийсь торговельний договір з Україною. Я бачилась з її представниками в Огієнка, і вони мені казали, яке сильне вражіння на них справила наша маніфестація. Вони мали намір податися на села, щоб довідатись про дійсний настрій населення, яке прадиве становище наших селян, але навряд чи дозволили їм це поляки. Ще одна орґанізація була тоді досить корисною, це — американсько-польська. Американці давали гроші, польські дами провадили справу, влаштовували їдальні для дітей. Це було дуже потрібне, бо недостача харчів дуже шкідливо відбивалась на дітях. Вони поділили дітей „за національністю“ на польських, жидівських і православних, остання „національність“, здається, зовсім невідома етноґрафам та антропольоґам. Українців, звичайно, не закликали до справи, і вони не зразу й дізнались про неї, але, коли довідались, то доручили мені навязати з польськими дамами зносини й орґанізувати українську їдальню. Зносини ці вдалося навязати, і ми орґанізували за американські гроші кілька їдалень. Найкраще працювала їдальня на Підзамчі. Її орґанізували панна Ватич і панна Сенгалевич, сестра жінки Ісаака Мазепи. При кожній їдальні був дитячий садок, і населення дуже добре до цього ставилось. Памятаю одні дуже цікаві збори коло церкви на Підзамчі, в яких брав участь також наш діяч Ш. Мріялось тоді всіх убогих дітей пригорнути й покріпити їх і фізично й інтелєктуально. Так і жили ми цею скромною працею. Мені вона заповняла ввесь час і, наче ґіпноз,
