ставки, другий прогульки робив автом, третій суєтився на всі боки. Взагалі підбір членів Директорії був невдалий. І як Винниченко уступив, то цілий тягар праці й уся відповідальність спали на плечі Петлюри. Я найбільше мала до діла з Швецем. Він провадив у Директорії освітні справи і, спасибі йому, ніколи не відмовляв мені в грошах на ріжні дитячі притулки, які були під моїм доглядом. Бувало просиш у Холодного допомогу на орґанізацію якого-небудь притулку для дітей й чуєш від нього: — „Нема, Софіє Федорівно, грошей, учителям нічим платити“. — Знав, чим мене дойняти. А підеш до Швеця, розкажеш справу — і зараз 5–6 тисяч дасть. Вірив мені, знав, що на бідолашних дітей витрачу.
Минуло два-три тижні, а за поворот до Києва не могло бути й мови. Там уже засіли большевики куди певніш, ніш першого разу. Замісць повороту до Києва, зарядили нову евакуацію до Камянця. На цей раз я вже не опіралася, а разом з міністерством на початку березня 1919 р. поїхала до Камянця. Там нас усіх жінок, що служили в міністерстві, примістили в школі мистецтва, біля університету. Мені припала величезна кімната з одним ліжком, одним столом і одним стільцем. Як почнеш було ходити по ній, то лякаєшся луни своїх власних кроків. Ранком і вечером якийсь сторож приносив нам гарячої води на чай. З вікна видно було, як Юрко в зоольоґічному кабінеті провадив вправи з студентами. Скінчивши їх, прибігає, бувало, до мене пити чай. Зраня до обіду складали пляни позашкільної освіти, підтримували місцеві „Просвіти“, були в найближчих відносинах із земським відділом позашкільної освіти, де працювали молоді земці — Куриленко, Савицький та ще якийсь скрипак з довгим волоссям, який на всіх концертах грав завжди ту саму річ, якийсь журливий ноктюрн. Голова Земельної Управи, Віктор Приходько, ставився до мене дуже добре, показав усю земську працю, бібліотеку для вчителів, познайомив з дошкільним відділом, що його провадив Животко, який почав орґанізувати дитячі садки по селах. Добре працювала Земельна Управа.
Міністерство освіти розташувалось в університеті, де вже відбувалися реґулярні виклади.
Починалася весна, але справи на фронтах не кращали. А наприкінці березня заряджено нову еваку-
