їнської справи Оберучеви ставилися з певним співчуттям.
Зусиллями Маркевича скоро у Винниці зорґанізувалася невеличка українська громада. Видатними діячами в ній були Лозінський, голова винницької земської управи, приятель графа Гейдена, тодішнього маршалка, Сніжинський, Білинський та ин. Лозінський був талановитий, дуже розумний земський діяч. Дружина його була мила особа, полька, і сам він з походження був напів-українець, напів-тюляк. Вихований, прегарний обличчям, він приваблював до себе всі верстви суспільства. В земській праці був це щирий демократ, близько брав до серця українську справу, але в земстві, особливо в справі освітній, переводив свої погляди в життя дуже обережно. В земстві він користувався великою пошаною. За кілька трьохліть, що його обирали головою, він вкрив повіт школами (яких тоді в південно-західному краю було так обмаль), лікарнями, значно поліпшив міську лікарню. Добре розумів людей і вмів добирати найкращих робітників — учителів та лікарів. З Ол. Ол. у нього повстала скоро велика дружба. Сніжинський служив десь в акцизі, був прекрасної душі людина, щирий українець, політично цілком свідомий, давній член ріжних українських орґанізацій. І Сніжинський, і Лозінський мали у Винниці чудові оселі, де в садах дозрівали найкращі овочі, особливо в Лозінських, завдяки праці самої пані Лозінської, що кохалася в садівництві. В її невеличкому садку було завжди сила троянд та инших квітів, дуже гарно розсаджених. Тут уже виявлялося Поділля з його багатим ґрунтом і лагідним кліматом.
Микола Білинський був старенький самітний бурлака, жив у Винниці лише на громадській праці, старий член одеської громади, вірний її традиціям, але з великою прихильністю до Києва. Людина високо освічена, незвичайно лагідної вдачі, з лицарським відношенням до жінок і з пуританською шляхетністю в усіх своїх зносинах з людьми. Всі ці люди були з одеського університету, який справді накладав на людей якусь зовсім иншу печать, ніж київський. Всі вони радо гуртувалися навколо Маркевича в його гостинному домі на Старому Місті недалеко від церкви, яка в своїх стінах бачила колись і Богдана Хмельницького, і палкого Бо-
