мадянство ясно бачило на цій війні всю неможливість абсолютизму. Всі политичні партії обєднались в одному змаганні звалити той абсолютизм, визволити народ (а ми, українці, поправляючи, казали їм — народи) з неволі. З найбільшою енерґією і широким розумінням справи працювала партія К. Д. (конституційні демократи). В ній обєднувався цвіт російської інтеліґенції — вчені, професори, земці. Розпочались славетні політичні збори в Фінляндії. Стебницького, Ол. Ол. і Лотоцького раз-у-раз запрошували на ці збори, і взагалі провідники цієї партії запобігали не тільки перед українцями, а й перед иншими поневоленими народами, а вони всі ставили умовою перевороту — національне визволення. Вітте теж виявляв якісь несподівані симпатії до українців, і Ол. Ол. разом з иншими представниками української громади в Петербурзі подали йому відповідний меморандум і прохали визволити українське слово з тих кайданів, в яких воно загибало. Академія Наук обрала окрему комісію для розвязання питання про права української мови. В комісії цій працювали під головуванням Шахматова два російські професори з літературного відділу Академії Наук і як експерти — Ол. Ол., Стебницький, Лотоцький, я й Науменко. Засідання відбувались у довгій кімнаті в будинку Академії, де на нас суворо і велично дивився величезний бюст Катерини II, а на стінах портрети видатних діячів-академиків і царів. За великими вікнам світилася Нева вогнями своїх численних мостів. В кабінеті було тихо, затишно, велично і радісно, що в цьому великому науковому осередку обмірковується питання нам усім таке дороге. В усіх дискусіях Шахматов вражав нас своїм глибоким знанням нашої мови в її фільольоґічних властивостях і в історичному розвитку. Як результат наших трьох чи чотирьох засідань, вийшла ціла доповідь, у якій Шахматов у цілком науковій і обктивній передмові доводив незалежність нашої мови, визнавав її за мову, а не за діялєкт. Як додаток до його розвідки ішли наші статті.
В 1905 р. у Петербурзі відбулась уже цілком надзвичайна подія — зїзд усіх народів російської держави, які вимагали автономії. Ініціяторами зїзду були Ол. Ол. і поляк, професор Бодуен де Куртене, який і був головою на засіданнях, що відбувалися цілком
