ством ставилися до японців. Усе заворушилось. При тій безнадійній пасивності, в якій приходилося жити російському громадянству, війна зявилась, як активний чинник, зворушила всю молодь — одних кинула в псевдо-патріотичний бік, а других в активно-філянтропійний. Формувалися гуртки сестер-жалібниць, всі поспішали на Схід, де незвісно за-ради чого лилася кров, де чутно було стогін і прокльони людей, що самі не знали, кому потрібна їхня смерть, їхні страшні страждання. В моїй родині теж виявилося глибоке гуманне змагання полегшити ці страждання: дві мої небоги Зінаїда та Людмила Ліндфорс, що тоді кінчала курси Лесґафта, записались в сестри-жалібниці державного Червоного Хреста. Ані Ол. Ол., ані Лесґафт (що дуже добре ставився до Людмили) не похвалювали їх вчинку. Обидва щиро казали, що війна є таке жахливе, негідне явище, що розумна людина не мусить брати у ньому жадної участи і не мусить підлягати загальному гіпнотизмові. Але мої дівчата не могли спокійно жити, як жили досі, коли вони тепер знали, що там поранені лежать без догляду, хворі без лікування. Вони поїхали і справді свято виконали свій обовязок. Підчас бою під Мукденом якось не вспіли вчасно вивезти їх лазарет, і вони залишились при ньому в Мукдені, як полонені японців. Вони потім оповідали, як коректно ставилися ці »азіяти« до полонених взагалі, а до санітарного персоналу зокрема. Взагалі ця війна вперше розкрила всім очі, хто з противних сторін був справді »азіятом« і неуком у воєнній справі, а хто, навпаки, виявив свою культурність і цілковиту приготованість до війни. Японці чинили російській армії образи одну по одній і нещадно розбивали всі пляни російських ґенералів, одбиваючи в них одну по одній позиції й перед усім світом виявляючи всю безсилість, темноту і неприготованість цієї великої держави, що чванилась своїм простором від »хладных финских скал до пламенной Колхиды«, від Балтики до Великого Океану.
І це виявлення державного безсилля Росії всіх наче елєктрикою зворушило й запалило до опозиції. Японську війну прирівнювали до війни кримської, і як тоді наслідком війни було визволення мільйонів кріпаків, так тепер сподівалися примусити уряд дати конституційний державний лад. Терпець уже вривався, гро-
