в провалля, на щастя неглибоке. Студенти підняли її непритомну, всі гості кинулись туди, я памятаю як мені назустріч товстий професор літератури ніс мою Любу. Віднесли її просто в шпиталь і зараз же їй там зробили перевязку. В неї була глибоко поранена ліва брова, лікар продезинфікував рану, зашив і завязав цілу голову. Ми рушили першим потягом додому в Монпеліє. Треба було бачити якою увагою і співчуттям оточило мою дочку все це миле південне громадянство, — професори Пеліссіє і др. Всі сіли в наш вагон, жартували, розважали поранену, що вже весело сміялася. Але прийшлося кілька день носити перевязку та ходити до лікаря.
Студенство з Росії в Монпеліє жило спільним життям, не поділяючись на українців та на росіян. Багато було жидівських дівчат із Одеси, також дочка Комарова. Часто влаштовували концерти чи то на користь студентів, чи то на російських політичних вязнів, і гроші посилали або в Київ, або в інші міста. На концертах виступали переважно українки, особливо Галя Щасна, киянка, пізніше жінка Іллі Саца. Вона завжди й організувала ці концерти і сама співала. В неї було дуже приємне меццо-сопрано, дуже гарно виходили дуети моєї дочки з нею. Хор був мішаний і чоловічий; співали в ньому і болгари і українці, співали народні пісні всіх словянських народів. Французам дуже подобались ці концерти. Була студенська їдальня, але не дуже процвітала.
Тоді у Франції лише зароджувалась думка про народні університети. Професори організували в Монпеліє курси для робітників, і наші студентки вважали за свій обовязок підтримувати все, що робилось для робітників; це був ще молодий соціялізм. Ми всі з ентузіязмом вітали Жореса, коли він приїздив до Монпеліє, і бельгійського відомого соціяліста Вандервельде. Коли кінчався виклад, всі бігли в спеціяльну реставрацію-бар, де братались із робітниками, і все тут здавалось рідним. А коли на свята місцева орхестра грала марселієзу, всі брали участь у маніфестації і всі ми тоді думали: »Господи, якби ж то так і в нас!«. Сумні вертались в свої студенські кімнати і до болю хотілося кинути науку, вернутись додому, страждати і битись знову в залізних ланцюгах царського режіму.
