тання, але не з боку їх теоретичної правдивости, а з боку їх життєвої реалізації, і я захоплювалась цілком без критики. Олександру теж цікавили соціяльні питання (політики вона не любила), але вона їх довго обмірковувала, зясовувала по філософічному і або свідомо приймала їх, або відкидала, як науково безпідставні. Скільки разів, схвильована ріжними господарськими подіями, неправдою людських відносин, я прибігала до Олександри Як., сідала, як дівча, коло її ніг і виливала перед нею всю свою душу, сповідалася у всіх своїх помилках. А вона глибоко задумана, з очима, що дивились кудись поза стіни тісного, заваленого книжками покою, клала мені руку на голову і зупиняла мій запал. Але часто поділяла його, або висловлювала свої власні думки, розбираючи разом зо мною незясовані явища в людському житті. І я виходила від неї, наче освітлена її розумом, наче цілющою свіжою водою, підбадьорена її вірою в правду.
Олександра Як. саме тоді захоплювалась Достоєвським, потім Толстим. Вічно шукали ми з нею ту нову релігію, що могла б нам дати нове життя, нові відносини до людей. Коло Олександри Як. завжди була молодь. Вона взагалі приваблювала до себе людей з чистою душею, людей, що прагнули правди. Бувало дехто з жінок та дівчат, бачучи, як вона багато має наукової праці, приходили помагати їй у господарстві, варили їй обід, прибирали хати, як напр. пані Флерова. Така допомога була особливо потрібна Єфименкам, коли на них впало ще одно нещастя — старша дочка Ася збожеволіла. Вона захопилась ідеями Толстого. Спочатку мати співчувала такому ідеалізмові, але згодом це прийняло вже жахливий напрямок — вона відмовлялася від усякої їжі, виснажувала себе фізичною працею, зимою майже невдягнута ходила в найбідніші квартали Харкова, працювала по хатах вбогих людей, приносила їм їжу, гроші; аскетизм і містицизм її дійшов до таких розмірів, що прийшлося віддати її до лікарні. Засумувала Олександра Як., — звідки це така біда? Чи це спадщина, чи недогляд через брак часу — така нервозність, чи й другі діти підпадуть такому занепаду волі й розуму? А старший син, її улюбленець Тарас, що теж такий нервовий, невже ж і він піде тим самим шляхом? Ася потім
