Сторінка:Софія Русова. Мої спомини. 1937.pdf/134

Ця сторінка вичитана

ляни часто звертались до мене з ріжними політичними питаннями і я їм давала пояснення, багато читала їм ріжних книжок, ілюструючи світляними малюнками. У моєї дочки, коли вона в роках між революцією 1905 і 1917 р. перебувала в Алешні, була безплатна амбулаторія для селян.

А пізніше, коли на наше село насунулися большевики, то поміж людьми, що приходили в нашу хату тривожити мою дочку та її дітей, був і дехто з цих моїх »вечерників«. Вони розгромили наше майно, тяжко знущалися над самітною моєю дочкою, приставляли їй до грудей револьвер, вимагаючи якихсь ключів і т. д. Такі інстинкти прокинулися в них підчас революції!

В травні помер мій нещасний брат. Я так звикла доглядати його, як маленьку дитину, регулювати все своє життя відповідно до вимог його здоровля, що смерть його створила передо мною якусь порожнечу, — що далі робити, де жити? Звісно, я поїхала в Харків до Олександра, але перебувати там літом з дітьми не хотілося. Олександер одіслав мене до своєї сестри в Афанасіївку.

Лизавета Ол. жила вже не вкупі з молодими Іляшенками. Вона поставила собі коло церкви кроків за сто від великого будинку дуже затишний гарненький будиночок, де в неї завжди гостював хтонебудь із родини. Постійно жив із нею старший брат Олександра Віктор. Він мав нещастя втратити зір, не міг ні читати, ні писати, жив за невеличку пенсію, оточений любовю й піклуванням сестри. Не зважаючи на те, що він погано бачив, він постійно був при якійсь роботі. То удосконалювався як фотограф, то виконував якісь столярські праці. Улюбленою його розвагою була флейта, а літом ще човен, майже цілий зроблений ним самим. Деколи писав вірші з ріжних нагод, напр. на імянини, на свята. Брат і сестра жили в щирій взаїмній приязні. Вечорами вона читала йому на голос газети, вдень він виконував ріжні її доручення, чи то якінебудь столярські праці, чи якісь фотографії, чи в садку щось. Грунт у цій частині Катеринославщини не підходящий для овочевих дерев, і треба було чимало коло їх працювати. Вкінці саду протікала невеличка річка Багата, що там таки недалеко впадає