мені місто Катеринослав. А як же ж діти? Їм так було добре в діда Карпа! Олександер Ол. умовив мене таки спочатку їхати самій без діток, найняти там помешкання, а тоді вже він привезе до мене моїх любих сина й дочку. Здавалося, розлучаємось тільки на якийсь тиждень, а сталось не так!
Приїхала я в чуже місто, мала поручення до декого з молоді, оселилася в чудовій хаті біля Потьомкінського парку і зараз же написала Олександрові Ол., щоб привозив до мене дітей. Поки йшло те листування, я опинилась у дуже приємному осередку, молодь прийняла мене як свою. Ми гуляли в цьому прекрасному парку понад Дніпром, таким широким, могутнім, багато співали. Я сподівалась з дня на день дітей. Щоб мене розважити, наша компанія вигадала далеку гулянку понад Дніпром, і Енґель, один із найкращих товаришів нашого гуртка, мав зайти за мною ранком. Отож я й устала того дня раненько, весело зварила собі каву і чекала симпатичного хлопця. Ходжу по хаті і задивляюсь на чудовий краєвид. Ось хтось іде по сходах, хтось стукає в двері, біжу відчиняти, — аж коли замість красуня Енґеля переді мною група синьомундурників. Я так була здивована (хоч і можна було вже звикнути до цього!), бо ж ніяких політичних ані злочинів, ані навіть змагань до того в мене тоді не було! Цілий тиждень я хвилювалась за дітей, або справді спочивала душею серед чудової природи і таких милих людей. Зробили дуже поверховний трус і наказали готуватися до тюрми,
— Але яке ж ви маєте право мене арештувати, коли ви ні в чому не можете мене обвинувачувати! Покажіть мені той наказ, що ви маєте про мій арешт, — кажу я до молодого офіцера, що робив трус, а сама з розпачем думаю: от зараз прийде Енґель, і його теж через мене арештують.
— Ми маємо наказ із Києва, щоб вас арештувати, але ми самі не знаємо, в чім вас обвинувачують, — галантно відповідає мені офіцер, і я рішаю якнайскорше збиратися і вийти з хати, щоб Енґель не поспів »влопаться в історію«, як тоді казали по московськи.
В ті часи Катеринослав ще далеко не мав такого вигляду великого промислового міста, як тепер; міст через Дніпро, один із найбільших дніпровських мостів, тоді ще тільки будували. Камянка ще тільки розпочи-
