Сторінка:Сон князя Святослава. Драма-казка у 5 діях. Зі вступом і примітками Петра Ол. Коструби. Львів, 1929.pdf/22

Ця сторінка ще не вичитана

К н я з ь . А вісти не прийшли які? Гостомисл. Нічого Так важного. Лиш жалувались тут З поблизьких сел боярські тивуни, Що по лісах розбійницькі дружини Волочаться. Князь. Опять те давне лихо? Чи мало ще повішали ми їх? Прийдесь оц ять--------Гостомисл. Та ці не нападають На мужиків, лиш на двори боярські Та на купецькії валки. Князь. Значить, Це мужики. ГостомислЗдається ні, мій княже. Оружні, в панцирях. Князь. Ну, скоро суд Скінчиться, ми візьмемося до них. А про Половців не чувать нічого? Г о с т о м и с л . Бог милував, не чуть нічого. Князь. Добре. Так прощавай же, друже! Поклонись Дружині своїй! Але завтра рано На суд прибудь! Гостомисл. Це-ж обовязок мій. К н я з ь . То-то бо й є! Без тебе не (зачнуть. А знаєш, нині повернувши з довів, Мав я ось тут пригоду незвичайну — Ну, та про це ми завтра!... Гостомисл. Незвичайну Пригоду... А не можна-б... як твоя, Мій княже, ласка... Князь. Ні вже! Я втомлений,. А діло, бачиться, пусте! Не .стоїть Балакати. Добра ніч! Гостомисл. Мій поклін! (Відходить, вагуючись і озираючись, ни князь не заверне його.)

Я В А Князь

V. соїм.

К н я з ь . Розбійники знов завелись. Ну що-ж, Прийдеться вішати. Вже що як що, А цього я подарувать не можу. Тут мил,осердя, зглядів я не маю. Пора нам до порядку привикати. Русь двигаєсь. По тихих хуторах, По городах укріплених народ Працює, здобува добро. З далеких Сторін, із Греції, з-за моря їдуть Купці до нас, з Венеції, з Морави, Заморські скарби і достатки йдуть На Русь... А ті поганці тут гадають Під мурами столиці пліндрувати! Чужою працею кормитись, нам Робити встид, по всіх чужих краях! Ні, цього я не потерпдю, ні за що. Розбоям, крадіжам не дам ширитись. Коб тільки суд скінчивсь! (Ходить по кімнаті.) Я В А

VI.

Князь, Тарниш. Гарниш. Ридає дуже Та жінка, княже! К н я з ь (прокидається із задуми.) Гаї, це ти Гарнишу? Ридає, кажеш? Гарниш. Ми далд їй хату, Дали їй постіль, подали вечерю... Дітей погодувала, а сама Ні в рот нічого. Спать дітей поклала, Сама-ж по хаті біга, мов безумна, І наче по покійнику голосить. К н я з ь . Не розумію, що це все значить.