Сторінка:Солдатскій розрухъ. 1891.pdf/43

йшовъ у хату погрѣтись, думка така: чи не засну хочь трохи? — такъ сидить же начальство… не можно.

— А справдѣ, — сказавъ встаючи Тарасъ, — вже мабуть по̂зно… Ще добре, що завтра празникъ…

---