похвальба безумця. Західні слов'яни перші відчули на собі зрадницький удар, гніт фашистського ярма. Форпост слов'янського світу на Заході — Чехословаччина розчленована, пошматована і стікає кров'ю кращих своїх синів. Застосовуючи гасло „розділяй і володій“, Гітлер відірвав від Чехії і Моравії єдинокровну Словакію. Словакам була обіцяна незалежність їх держави, але, як і інші фашистські запевнення, ця обіцянка виявилася черговою брехнею гітлеризму. В дійсності словацькому народові за зраду його правлячої верхівки дісталася лише жалюгідна васальна залежність від фашистської Німеччини, а частина словацької території віддана споконвічним ворогам словаків — угорським магнатам.
Ще більш трагічна доля спіткала Польщу. Пожежа тотальної війни перетворила тисячі польських міст і сіл в попелища і руїни. Міліони поляків загинули в кривавих боях, на шибеницях, в концентраційних таборах. Інші міліони багатостраждального населення Польщі гнояться в тюрмах або вмирають голодною смертю. Культура Польщі, пам'ятники її чудового мистецтва розтоптані брудним фашистським чоботом. У Польщі фашизм наклав заборону навіть на останню твердиню її національної самобутності — на польську мову.
Слідом за розгромом Польщі зазнала нападу фашизму, третя слов'янська країна — Югославія. Нацьковуючи і тут один слов'янський народ на другий, подібно до того, як це було зроблено ними раніш у Чехословаччині, фашисти намагаються вбити клин між трьома братніми народами Югославії, відколоти хорватів від споріднених з ними сербів, а третій югославський народ — словенців — відділити від перших і других. У нерівній боротьбі Югославська держава не встояла і була поділена між фашистськими розбійниками Німеччини, Італії й Угорщини. Звичайно, незалежність, обіцяна Гітлером хорватам, виявилася такою ж облудною, як і незалежність Словакії. В Хорватії не менш лютують розбій, грабіжництво і насильство, ніж у захоплених фашистами землях сербів і словенців.
Четверту слов'янську країну, Болгарію, німецьким загарбникам вдалося поневолити „мирним“ шляхом. Вони знайшли серед продажних болгарських правителів достатню кількість зрадників, які не тільки погодилися відчинити двері своєї держави для німецької окупації і вдарити в спину Югославії, що знемагала в боротьбі за свою честь і волю з німецькими, італьянськими, угорськими і румунськими зграями, але й зреклися свого слов'янського походження, щоб змити з себе ганебну пляму братовбивства.
„Апетит приходить під час їжі“, — говорить прислів'я. Проковтнувши ряд країн і не нажершись, фашистський звір рушив далі на схід, на завоювання найбільшої групи слов'янських народів — східних слов'ян — росіян, українців і білорусів — разом з іншими народами великого Радянського Союзу.
Віроломний напад на Радянську краіну дав можливість гітлерівським бандам тимчасово окупувати частину наших земель.
