чих і селянських організцій, цілковитий розлад промисловості і залізничного діла, шибениці і розстріли — кому не відомі ці звичайні картини, „самостійності“ України під егідою імперіалістів Заходу“ (Сталин, Статьи и речи об Украине, 1936, с. с. 67-68).
На заклик Леніна і Сталіна навесні 1918 р. почалася визвольна вітчизняна війна проти ганебного німецького іга, не менш тяжкого, ніж колишнє татарське іго. Пліч-о-пліч з молодою Червоною Армією, проти поневолювачів піднявся весь народ: робітники, селяни, трудова інтелігенція. По всій Україні і в окупованій частині Білорусії пронеслася могутня хвиля партизанських повстань, страйків робітників на промислових підприємствах і залізницях, селянських повстань. Окупанти робили спроби придушити народну війну нещадним терором, кидали на повсталих дивізію за дивізією, але цим лише роздували полум'я народного гніву проти ненависних загарбників.
Влітку 1918 року з'явились очевидні ознаки розкладу в австро-угорських і німецьких військах. 25 червня австро-угорський посол у Києві доносив своєму урядові про випадки відмовлення битися проти народу навіть серед найнадійніших німецьких військових частин. Підкреслювалося співчуття до повстанських елементів з боку слов'янських, особливо західноукраїнських частин австро-угорської армії. Частини німецької армії, що їх перекидали із східного фронту на західний, розносили ці настрої по країні. В листопаді 1918 року в Німеччині відбулася революція. Так авантюра німецької вояччини лише прискорила загибель Германської імперії.
17 листопада 1918 року постановою ЦК ВКП(б) і Раднаркому була утворена Реввоєнрада південного фронту на чолі з товаришем Сталіним. Товариші Ворошилов і Артем очолили тимчасовий робітничо-селянський уряд України. Наприкінці листопада Червона Армія почала наступ для допомоги братньому українському народові, для скинення ненависного ярма окупантів і буржуазних націоналістів. Нищівних ударів завдавали німецьким військам червоноармійські полки під командуванням Щорса, Боженка і інших народних героїв. Партизанські загони обеззброювали німців і гнали їх за межі України і Білорусії. Безладно, в паніці німецькі війська почали відступати з окупованої країни, яка обернулась для них на „сувору снігову пустелю“. Німецькій армії в 1918 році судилася сумна і ганебна доля армії Наполеона. На початок 1919 року Україна і Білорусія були звільнені від знахабніліх банд німецьких хижаків.
Захопивши владу, розбійницька зграя, що зветься урядом гітлерівської Німеччини, почала готувати „хрестовий похід“ проти східнослов'янських народів, які щасливо живуть і мирно будують нове життя в тісному братньому співробітництві з іншими народами великого Радянського Союзу. Напад на СРСР Гітлер розглядав як продовження старої німецької агресії на Схід. „Слідами тевтонських рицарів вперед на Схід!“, волав він у своїй маячній книжці, „Моя боротьба “.
