мії Наук у XVIII віці, яке викликало енергійну відсіч з боку геніального російського вченого М. В. Ломоносова.
В другій половині XVIII століття Росія втягнута була у так звану „Семилітню війну“ з Пруссією (1756 — 1762 р.р.) Хоч на чолі прусської армії стояв король Фрідріх I , який вважався в той час найвидатнішим полководцем у Європі, росіяни завдавали пруссакам поразки за поразкою, били їх при Гросс-Єгерсдорфі , Цорндорфі, Кунерсдорфі і, нарешті, в 1760 році взяли столицю Пруссії Берлін.
Під час вітчизняної війни 1812 р. прусський корпус, що входив до складу армії Наполеона, вдерся був у Білорусію. Пруссаки придушували селянські повстання, грабували населення, руйнували країну, але невдовзі загинули, поділивши безславну долю наполеонівських полчищ.
У війні 1914 — 1918 р.р. російські війська не раз трощили хвалені арміі Вільгельма II — в битвах під Гумбіненом, під Варшавою, під Праснишем. У червні 1916 року наші війська завдали об'єднаним австро-німецьким силам великої поразки, відомої під назвою Брусіловського прориву. Надзвичайний успіх армій, очолюваних талановитим російським генералом Брусіловим, полегшив становище англійців і французів на західному фронті і створив передумови для розгрому Німеччини і її союзників у результаті першої світової війни.
Після Великої Жовтневої соціалістичної революції німецькі імперіалісти вирішили надолужити свої невдачі на фронтах світової війни коштом молодих, ще не зміцнілих у воєнному відношенні радянських республік.
В лютому 1918 року німці вирушили з півміліонною армією на Ленінград, в Білорусію і на Україну для того, щоб пограбувати їх і, поваливши радянську владу, підкорити нашу батьківщину, відновити на ній владу поміщиків і капіталістів.
Не зважаючи на героічну відсіч Червоної Армії, що саме тоді зароджувалась, і партизанів, німцям вдалося тимчасово зайняти Псков і деякі інші російські міста, більшу частину Білорусії, Крим, Україну. Німці в захоплених місцевостях винищували населення, грабували хліб, харчі, худобу і інше майно, вивозили вугілля, метали тощо.
Вірні своїй хижацькій політиці розділення, випробуваній у ряді інших країн, німецькі агресори намагалися спертися на сепаратистські буржуазно-націоналістичні елементи на Україні і в Білорусії. Так, на Україні вони з метою поневолення українського народу робили спроби використати зрадницький уряд Центральної ради, замінивши його згодом маріонеточним „гетьманським“ урядом колишнього царського генерала, великого поміщика і німецького шпигуна Павла Скоропадського. Наслідки отакої „самостійності“ були надзвичайно тяжкі для українського народу. Вони були в свій час яскраво змальовані товаришем Сталіним: „Безліч принижень і іспитань, пережитих Україною за час австро-німецької окупації, зруйнування робітни-
