моря. Словенців нараховують всього близько 2 міліонів чоловік.
В половині першого тисячоліття нашої ери словенський народ займав набагато ширші простори на захід і північ, але протягом дальших віків був поступово відтиснутий німцями і італьянцями.
Під тиском зажерливих сусідів словенці рано втратили політичну самостійність. Наприкінці VIII століття вони підпали під владу німецьких феодалів. З 1282 і по 1918 рік основні словенські землі перебували під гнітом монархії Габсбургів. В останні десятиліття перед першою світовою війною територія словенців була поділена між Італією і Австро-Угорщиною. Війна 1914 — 1918 р.р. не принесла словенцям національного об'єднання: за Версальською угодою словенський народ був розчленований між трьома державами: Югославією (понад 1 міліон чоловік), Італією (понад півміліона) і Австрією (близько 100 тисяч чоловік). Хоч більша частина словенців і об'єдналася політично з двома іншими народами Югославії, близькими походженням, мовою і культурою, однак, словенці не дістали тут автономії. Внаслідок насильницького приєднання в 1939 році Австрії до Німеччини словенці колишньої австрійської провінції Карінтії опинились безпосередньо під владою німецького фашизму.
Не зважаючи на вкрай несприятливі умови багатовікового політичного і економічного пригнічення з боку німців і італьянців, словенці спромоглися створити високу і своєрідну національну культуру. Найдавнішою пам'яткою їх письменства є „Фрейзінгенські уривки“, що належать до X століття, писані латинкою. Це одна з найдавніших писемних пам'яток і всього слов'янства. В епоху Відродження і Реформації (XV — XVI ст. ст.) словенський народ збагатився рядом пам'яток, писаних словенською мовою, близькою до народної.
В XIX столітті енергійний і обдарований словенський народ дав багатьох видатних письменників (Прешерн, Грегорчіч) і вчених (наприклад, видатні лінгвісти Міклошіч, Облак і інші). У словенців досягли високого розвитку мистецтва — музика, театр, архітектура, малярство, скульптура.
Політика жорстокої денаціоналізації словенців, привілеї німецьким і італьянським колоністам, примушення споконвічного населення емігрувати і т. ін. — мали лише частковий успіх. Хоч у Карінтії і Штірії, колись суцільно заселених словенцями, німцям вдалося довести словенське населення до одної третини, проте в Крайні, основній словенській області, словенське населення становило ще недавно 94%. Крайна — фортеця словенської народності.
В 1918 році, після розгрому Німеччини і Австро-Угорщини в першій світовій війні, Сербія, Хорватія і більша частина Словенії були об'єднані в єдиній державі — Югославії. Однак, навіяна і всіляко підтримувана урядом Німеччини, сербська шовіністична політика (уряд Пашіча) перешкодила внутрішньому
