народився і зміцнів у Хорватії так званий „іллірійський“ рух[1], який мав на меті об'єднання сербів і хорватів на основі єдиної літературної мови і інших спільних особливостей культури. Політичне об'єднання сербів і хорватів сталося тільки в 1918 р., із створенням Югославії.
Власне Сербія в своєму історичному минулому нараховує багато яскравих сторінок. Щодо цього особливо знаменним був період XII — XIV століть. З 70 років XIV століття починається тяжка багатовікова боротьба сербського народу проти турецького іга. В битві на Косовому полі в 1389 році серби були наголову розбиті турками, не зважаючи на героічну хоробрість сербського війська. Області Сербії одна за одною втрачають свою самостійність. Лише Чорногорія, захищена горами, до кінця не піддається турецькому завоюванню. Вільнолюбний сербський народ вже в роки турецького іга організує загони партизанів для протидії гнобителям. Суворий час боротьби за волю батьківщини породжує чудовий народний сербський епос.
Початок XIX століття відзначився рядом повстань сербського народу проти Туреччини, які нарешті привели до відновлення, при сприянні Росії, сербської держави, спочатку васальної щодо Туреччини (1817 — 1878), а далі — за Сан-Стефанським російсько-турецьким мирним договором 1878 року — незалежної.
Як і в Болгарії, місце вигнаних панів — турків у звільненій Сербії намагалися захопити нові володарі — цього разу з німців. Рішенням Берлінського конгресу частина сербських земель, у тому числі Боснія і Герцеговіна, була тимчасово окупована, при допомозі Німеччини, Австрією. Німецька і австрійська дипломатія прагнула посіяти ворожнечу між сербами і хорватами. В той же час німці неодноразово нацьковували Сербію на Болгарію, Сербію на Угорщину. Як і в Болгарії, німці організували свою агентуру в урядових колах Сербії, в самому сербському королівському домі.
В 1908 році Австро-Угорщина, замість того, щоб звільнити тимчасово зайняті нею у 1878 році сербські землі — Боснію і Герцеговіну, остаточно приєднує їх до своїх володінь. Утиски окупантів приводять до опору. В серпні 1914 року в місті Сараево був убитий австрійський ерцгерцог Фердінанд. „Сараєвський постріл“ став приводом для нападу Австро-Угорщини на Сербію і для початку першої світової війни 1914 — 1918 р.р. Захопивши Сербію, австро-німецькі війська нестримно спустошували і грабували країну. З безприкладною мужністю боровся сербський народ з загарбниками.
Винятково тяжкі страждання припали третьому слов'янському народові, що ввійшов більшою своєю частиною до складу Югославії — словенцям. Вони живуть на південно-східних схилах Альпійських гір і на північно-східному узбережжі Адріатичного
- ↑ Іллірія — стародавня назва північно-західної частини Балканського півострова.
