Так, сербська держава виникла в глибокій давнині. Європейська цивілізація укріпилася в Сербії в IX столітті. Тоді, між іншим, покладено було початок сербській літературі з кирилівською, як у болгар і східних слов'ян, системою письма.
Західна частина Балканського півострова, ближче до Адріатичного моря, споконвіку заселена племенем хорватів. Здавна існувала, поряд з сербською, окрема хорватська держава, яка вже в X віці досягла значного розвитку. Хорватія, на відміну від Сербії, попала в сферу впливу західноєвропейської освіченості. Культурний рубіж між Сходом і Заходом, Візантією і Римом пройшов якраз по території сербів і хорватів: у сербів виробився східноєвропейський тип цивілізації, у хорватів — західноєвропейський; серби прийняли православну віру з Візантії, хорвати — католицьку з Рима; серби користуються кирилівською азбукою, хорвати додержувались в X — XIII ст. ст. азбуки глаголичної, пізніше, аж до нашого часу, — латинки.
Забувати ці й інші особливості культури хорватів, що виробилися в процесі їх історичного шляху, було б невірно. Саме цієї крайності допускалися сербські шовіністи — пансербісти. Але було б не менш помилково, подібно до німецько-фашистських учених і хорватських шовіністів, перебільшувати риси відмінності, ігнорувати близьку племінну і мовну спорідненість сербів і хорватів.
На початку XII століття під натиском Італії (власне — Венеції ) і особливо Угорщини, хорватське королівство вимушене було об'єднатися з Угорщиною на началах державної унії. З того часу Хорватією почали правити угорські королі, які вважалися в той же час і хорватськими. Наслідком цього було майже 400-річне панування угорців, або мадьярів, у Хорватії. Угорські королі роздавали пільги і привілеї як угорцям, так і німцям, що оселялися переважно в містах Хорватії і прибирали до своїх рук торгівлю, промисловість, вигідні землі і підприємства.
Після битви при Мохачі в 1526 році, в якій угорці були розбиті турками, „угорська корона“ перейшла до австрійського імператора Фердінанда I Габсбурга, Німецько-австрійські власті застосовували до хорватів ще більш жорстоку політику онімечення. В 1784 році австрійський імператор Йосиф II ввів у Хорватії німецьку мову як обов'язкову в офіційних справах.
Не зважаючи на засилля італьянців, угорців і німців, в землях, населених хорватами, здавна (Х-ХІ ст. ст.) міцно розвивалась національна культура рідною мовою. Особливим розквітом, починаючи з епохи Відродження (з XV — XVI ст. ст.), відзначалась література приморської області — Далмації, відома під назвою дубровницької літератури.
Аж до війни 1914 — 1918 р.р. Хорватія входила до складу Австро-Угорської імперії як одна з земель „угорської корони“. В 30 — 40 роках XIX століття в боротьбі з засиллям угорців
